36 секунд

— Виходжу на орбіту. Як мене чути? Прийом.

— Прийом. Чую добре.

— Виходжу на орбіту. Як мене чути? Прийом.

— Чую добре. Прийом. Прийом. Ви мене чу...

— Я вас не чую...

— ...єте?

— ...але бачу. Йду, тримайтеся.

— В мене лише тридцять шість секунд! Тьху! До біса... усе одно не чує...

— Я йду, тримайтеся. Буду за хвилину.

— Нема в мене хвилини!

— Тримайтеся.

— Да тримаюся я! Невагомість навкруги! Навіть, якщо захочеш - не впадеш! Фух... Важко дихати... Кисень майже закінчився... Так, дихай повільно, люба... Краще через раз...

— Я наближаюся. Вже поруч. Кидайте мені трос.

"Аварійна евакуація! Аварійна евакуація! У вас залишилося...

— Спробуйте кинути трос.

...п'ять секунд...

— Ну ж бо!

...чотири...

— Кидайте трос!!

...три...

— Ще раз!

...дві...

— Є! Піймав!

...одна..."

— Дихай... Ну давай... Ось так, молодчинка. Подивися на мене. Розплющ очі... Бачиш мене?

— Бачу твоє третє око.

— Та годі тобі!

— Блакитне-преблакитне!

— Хм... До речі, в тебе теж така фігня.

— Справді? Я своє ніколи не бачила... Навіть вважала, що не маю.

— І я так само про себе думав. А твоє от бачу.

— Як і я — твоє.

— Ну що ж... Власне так, напевне, ми і мусили зустрітися.

— Чому б ні? Прийом!