Тридцятий рік
— Ти — гарний хлопець, — невимушено сказала вона. — В тебе все буде гаразд. Переможеш ти цього Волдеморта. Чи... Воландеморта? Чи Воланда? Як там в біса у вас?! Вовандеморта? Ох, усі ці ваші назви! А втім, це не суттєво. Важливо тільки те, що переможеш. Я знаю точно — я ж із тридцятого року сюди завітала.
Вона панібратськи чмокнула його, попестила по щоці і стала одягатися. Бюстгальтер, трусики, спідниця, гольф — темно-червоний, мов столовий буряк. Їй чомусь завжди здавалося, ніби цей колір найбільше пасує до її білявих буклів. І хоча вона цілком усвідомлювала, що має досить вульгарний вигляд, однак, який іще мусить мати вигляд особа, котра ані добра, ані погана? Ні, краще так: який іще мусить мати вигляд особа, котра і добра, і погана заразом? Як тої сили часть, що хоче лиш одне, а робить навпаки!*
Тим не менш він захопливо роздивлявся її. Ось вона мовчки вдягається, чепуриться, кокетливо дивиться на нього... Але хто вона є насправді, та як її нарікати він так і не збагнув. Дійсно, усі ці наші назви...
_____________
*"Я — тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого" — цитата з трагедії "Фауст" німецького письменника Йоганна Вольфганга Гете.