Космос

До мене прийшла кішка, на ім'я Стьопа. Так, це не кіт, а звичайна історія: там, де вона народилася спочатку вирішили, що це "він" і назвали Степан. Але вийшло навпаки.

Стьопа була доволі великим кошеням, яке за місяць стрімко вимахало до розміру справжнього мейн-куна. Однак походила вона на маленьку несправжню пуму. Стьопа гарчала та бурчала, але в неї ніяк не виходило вмоститись у мене на колінах. Коли я до неї зверталася, то вона відповідала мені моєю ж мовою. Коли я дивилася їй в очі, то в правому оці бачила смарагдовий ореол навколо зіниці, як у Мані*, а в лівому — яскравий калейдоскоп крихітних різнокольорових камінців, як у дитинстві.

Одного літнього дня вона взяла та й стрибнула у відчинене вікно. "Все..." — тільки і встигла я подумати, із завмерлим серцем визирнувши з нашого тринадцятого поверху. Стьопа приземлилася на чотири лапи і пішла собі далі, легенько кульгаючи. За пів години з нею вже все було гаразд.

Ось така вона була, є і буде. Кішка-Космос. Кішка-Соляріс*.

_____________ 

*Маня — моя люба кішка, яка "пішла собі далі" 30.04.2022 у віці 14 років.

*Соляріс — далека планета з однойменного фантастичного роману польського письменника Станіслава Лема.