Бойові літаки
Іза знала про гладіаторські бої все. Вона була досвідченою гладіатрисою, котра вже безліч разів діставала звитяжне визнання на арені римського Колізею. Поза очі її навіть називали царицею амфітеатру Флавіїв і віддавали не меншу шану, ніж сучасним повноважним римським імператорам. Іза була прекрасна, як сама Мінерва* — із блискучим довгим смоляним волоссям, стягнутим на потилиці в тугий кінський хвіст та досконалим міцним пружним тілом. Їй однаково пасували й повсякденні прості льняні туніки, і багате вбрання гладіаторських обладунків.
Коли вона з'явилася за лаштунками амфітеатру — я побачила, що свій хвіст вона того дня ще й заплела в косу. Не знаю, чому я звернула на це увагу, однак все-таки — цікавий факт. Раніше вона так ніколи не робила.
Іза кинула на мене швидкий погляд, і в її глибоких темно-карих очах я помітила якусь невпевненість — звісно ж, не в собі, а в мені. Скоріш за все, їй був не до вподоби мій кволий вигляд. Мабуть, вона подумала, що таку субтильну особу, як я, навіть соромно перемагати.
Вона мовчки до мене підійшла, узяла за руку й повела на арену, не вимовивши ні слова. Втім, мені зовсім не було лячно. У її дотику та постаті відчувалася дружність. Хоча, може, так і має відчуватися справжня гідність супротивника. Звідки мені знати — я в бою вперше.
Побачивши нас, натовп заревів, ніби ціла ескадрилья винищувачів, тож я рефлекторно здригнулася.
— Колись я так само здригалася від цього сонмища, котре вимагає лише видовищ та крові, — сказала Іза перші за сьогодні слова, — проте згодом звикла. І ти скоро звикнеш — я тобі допоможу.
Іза знову замовчала, аж раптом різко підняла вгору мою руку, неначе рефері на боксерському рингу, що оголошує переможця. Вибачте, я не пам'ятаю всіх правил гладіаторських боїв і значення цього жесту, але я чітко зрозуміла Ізу в ту мить — аби перемогти ми з нею мусили стати опліч проти цілої ревучої зграї бойових літаків.
_____________
*Мінерва — римська богиня мудрості, справедливості, закону та перемоги, яка протегує не насильству, а тільки оборонній війні.