Як Фенікс із Русалкою змагалися
Зустрілися якось Фенікс і Русалка й почали сперечатися — хто з них по-справжньому вічний та вагоміший: чи то саме життя, що уособлював собою птах, бо кожні п'ятсот років згоряв у власному полум'ї, а після неодмінно відроджувався з попелу; чи то самотня відлюдна смерть з обличчям водяної німфи та риб'ячим хвостом, яка навіки оселилася в темному потойбіччю серед неприкаяних духів померлих.
— Ну що ж, — звернулася Русалка до Фенікса, — коли спіймаєш мене, пташко, тоді поступлюся тобі! — І наостанок вона навіть дала йому сачок.
Схопив його Фенікс своїм міцним дзьобом, одначе, як він не намагався зловити хитру ундину — нічого в нього не виходило: вона просочувалася крізь сачок, мов вода крізь сито.
Узяв він тоді вудку, дочекався ночі, настромив на гачок улюблені Русалкою лісові ягоди та полетів до ставка, де на містку почав чатувати.
Вона не змусила довго ждати себе — незабаром Фенікс почув тихі вкрадливі сплески під мостом, а через мить дикий пронизливий крик.
— Попалася! — тільки і встиг він подумати, коли побачив, як виринає з-під води її велике прекрасне блискуче тіло, сяючи лускою в місячному світлі, злітає високо вгору і з неабиякою міццю знов занурює у воду. На хвилину Русалка стихла, але Фенікс здогадувався, що вона просто набирається сил для наступного ривка та мав рацію: вона різко виринула, голосно заволала, ніби сирена, ще вище підійнялася в повітря, нагадуючи своїм могутнім бездоганним тілом молоду косатку і всією своєю нищівною вагою повалилася на міст, який, звісно, не витримав та луснув прямо посередині.
Русалка так і залишилася лежати на уламках моста, майже не ворушачись і важко дихаючи, а розгублений Фенікс сидів поруч із нею та гірко плакав. Кап... кап... кап... — лунали його сльози, рясно зрошуючи бідолашну німфу. Аж несподівано сталося диво! Її риб'ячий хвіст затремтів, спалахнув і перетворився на справжні жіночі ноги — стрункі та довгі, як у Шарліз Терон*.
Підвелася наша діва, здивовано себе оглянула, зробила перший крок, далі більш впевнено другий, третій і раптом стрімко підстрибнула, наче жабеня, весело розсміялася і щодуху побігла вперед: по густих запашних лісах та прохолодних горах, по безмежних гарячих степах аж до самого обрію, де вона більше ніколи-ніколи, нізащо-нізащо не сперечалася з життям.
_____________
*Шарліз Терон — південноафриканська та американська акторка кіно, модель, продюсерка.
