Проєкт без номера
Хоча вона вже неодноразово знищувала створений нею ж світ, а потім завжди будувала його наново — Софія ніяк не могла звикнути до цієї процедури, бо встигала полюбити своє творіння так, як тільки спроможна любити своє дитя віддана мати. Тому, відправляючи в небуття всі погано намальовані нею картини чергової світобудови, вона сідала у якомусь спустошеному заціпенінні за свій доісторичний, але ще досить потужний ноутбук і залишалась у цьому летаргічному стані акурат цілу вічність, аж поки раптом не підскакувала, заспано мружилася та, сповнена нових ідей, починала розробляти наступну життєстверджуючу концепцію під назвою: "Всесвіт: проєкт без номера". Вона здавна використовувала таку назву, оскільки терпіти не могла всілякий облік і через те зовсім втратила рахунок отим своїм невпорядкованим макро- й мікрокосмосам. Ось і цього разу Софія хаотично бігала кругом комп'ютера, мов ошпарена, намагаючись пригадати всі істотні деталі минулих невдалих спроб, аби знову не наробити фундаментальних помилок та не натрапити на ті ж самі багатовікові граблі, проте в думках чомусь спливав один-єдиний образ її коханого Цицерона*. Він сидів у порожньому вагоні метро — дуже схудлий, майже прозорий — та тримав у руці засохлу, жодного разу не надкушену, ніби муміфіковану, шаурму. І неможливо було зрозуміти, чи то їхав поїзд або стояв, чи то живий був Марк Туллій або навпаки — безнадійно та остаточно завмерлий, але знищені разом із колишнім світом чернетки його неперевершених промов назавжди відбилися лише в її, Софійчиній, безмежній уяві.
_____________
*Марк Туллій Цицерон — давньоримський політичний діяч, видатний оратор, філософ і літератор.