Велика матір

Вона створює всесвіт.

Вона бере в одну руку пензель та повільно малює безмежне поле ніжно-лілових маків — таких затишних і тихих, що хочеться лягти в них та прислухатися — дихають чи ні.

Водночас вона бере в іншу руку гострий олівець та креслить глибокими подряпинами довжелезну дорогу з неодмінним світлом наприкінці — чи то від якогось далекого сонця, чи то від близького місяця, чи то від звичайного вуличного ліхтаря.

Зрештою, вона малює мене. Я стою на барвистому маковому полі та одночасно на чорно-білій вищербленій дорозі, бо так може зробити тільки вона — велика любляча матір.