Місце буття

Я заходжу в твій дім. Ти мене не запрошував, але я впевнена, що маю право в ньому бути, навіть, коли тебе нема. І дійсно — тебе немає, дім пустий, проте я знаю, що ти скоро прийдеш.

Я піднімаюся на другий поверх, лягаю у твоє ліжко, і мені стає так затишно, тепло та безпечно під твоєю ковдрою, що я тану в усмішці й потягуюся, наче кішка. Біла білизна "у квіточки" здається знайомою — хоча, звісно, я теж таку маю.

Я солодко замружуюсь, а коли розплющую очі — бачу тебе. Ти стоїш біля ліжка і спокійно дивишся на мене. Потім лягаєш поруч, схиляєш голову і кладеш чоло на моє плече.