Зворотний бік липня

— Ти давно там не була?

— Так. Із часів окупації росіянами. Я навіть не знаю, чи залишилося щось у моїй хатинці, і чи ціла вона взагалі...

— Ну, от ми й перевіримо зараз.

Я рахувала прибій. Не секундами — кроками. Здавалося, ніби хвиля наближалася до моїх ніг маленькими поступами, котрих я налічила одинадцять, мовби довго не відчувавши, не торкавшись мене, вона наново зі мною знайомилася — несміливо, потроху, аби зрозуміти, що я не здатна нічого тут понівечити; що я — своя, рідна, до якої вона нарешті боязко підійшла, легенько лизнула пальці стоп, затим тихо відступила, і наче впізнавши мене, бурхливо нахлинула знов, обійнявши мої ноги по коліна.

— А куди прилітають лебеді?

— На край коси. Туди, де червень зустрічає липень, а Чорне море —  Дніпровсько-Бузький лиман*. Саме на зворотний бік липня вони і прилітають.

_____________

*Дніпровсько-Бузький лиман — відкритий лиман у північній частині Чорного моря, на теренах Херсонської і Миколаївської областей України, який частково відокремлений від Чорного моря Кінбурнською косою та мисом Очаків.