Уздовж Чумацького шляху

Ніч — це сакральна пора, яка відчиняє всі секретні схованки, відкорковує всі найпотаємніші пляшки, щоб випустити звідти заповітних химерних джинів з обличчями багатьох зустрінутих мною в житті людей — важливих і випадкових; близьких і далеких; котрі роздушили моє серце, а також тих, що його зцілили; котрі були колись живими, однак наразі вже померлі — аби всі вони, зігравши свої ролі, взялися за руки та закружляли навколо мене шаленим запаморочливим ритуальним танкóм — швидше і швидше — аж поки не спалахнули в моїх очах вогняним чортовим колом, яке дбайливо посадило мене до себе на ручки та хутко покотилось уздовж Чумацького шляху наздоганяти світанок. 

Along the Milky Way

The night is a sacred time that opens all hidden places and uncorks all the most secret bottles to let out from there cherished whimsical genies with the faces of many people I have met in my life—important and random ones; close and distant; who broke my heart, as well as those who healed it; who were once alive but now dead—in order for all of them, having played their roles, to hold hands and spin around me in a mad, dizzying ritual dance—faster and faster—until they flashed in my eyes with a hellish fiery Giant Wheel that gently picked me up and quickly rolled along the Milky Way to catch up with the dawn. 

20.12.2023