Джусі Фрутс
Колись Андрій мав родину — кохану жінку та двох дітей, але сталися деякі обставини, через які вони з дружиною вимушені були розлучитися, і дітвора залишилася жити з матір'ю. Спочатку Андрій сумував, навіть інколи дозволяв собі поплакати, однак згодом він не просто звик до свого холостяцького життя, а ще й полюбив його всією своєю шизоїдною душею.
Він виходив із дому тільки на прогулянки, бо продукти, одяг і все необхідне почав замовляти виключно в інтернеті та ніяк не міг цим натішитися. Проте, незважаючи на таку ізольованість, Андрію подобалося подорожувати, що він і робив доволі регулярно — влітку та взимку — й чомусь постійно обирав якісь екзотичні острови — Карибські, Канарські, Гавайські або славнозвісний Балі — дійсно, а як же без нього!
Працював Андрій головним редактором відомого інтернет-журналу "Валіза Кіно", звісно, в онлайн. На своєму робочому місці він практично нічого не мав, окрім ноутбука, лампи та мініатюрної бляшанки з автентичним вишуканим гуцульським орнаментом, яку він завжди ставив ліворуч від комп'ютера, і в якій він завжди тримав свої релаксанти-енерджайзери, принаймні так він їх називав, а саме солодкі яскраві різнобарвні льодяники Джусі Фрутс.
Опріч подорожей, фільмів, книжок, а також милих серцю та язику цукерок, Андрій мав ще одну втіху, напевно, найулюбленішу — бачити сни. Між іншим, він їх не просто бачив — він їх створював, мандрував ними, був одночасно свідком і безпосереднім учасником. Стисло кажучи, сам собі режисер, актор і глядач.
Дійшло до того, що останнім часом Андрій щоночі спостерігав один і той самий сон, себто він повертався до цього сновидіння абсолютно усвідомлено та навмисне. Йому марилося, буцімто він блукає в місячному сяйві запашним казковим лісом, де ростуть дивовижні дерева та рослини кольорів Джусі Фрутс; де гуляють містичні єдинороги, спроможні за мить перетворюватися на прозорі сріблясті хмаринки і, безшумно цокаючи копитцями, перестрибувати з одного дерева на інше; де мешкають чарівні лісові мавки, бездоганно прекрасні, ніжні та чуйні, в одну з яких Андрій без тями й без вороття закохався. Вона брала його за руку та вела до найкрасивіших і найпотаємніших місць на землі; вона схилялася до його вуха й пошепки розповідала йому найзагадковіші та найцікавіші у світі історії: про вбивць квіткової повні та вовків з Уолл-стріт, про божевільного філантропа-авіатора та хворого на безсоння соціопата-таксиста і ще про багатьох, багатьох інших нечуваних, але до болю знайомих героїв. Зі свого боку, Андрій теж бажав чимось поділитися з нею або пригостити. Отже, кожного вечора перед тим, як лягати спати, він брав із собою в ліжко свої улюблені смаколики Джусі Фрутс, аби якось пронести їх до свого сну, одначе поки що в нього нічого не виходило — транссвітова митниця ніяк не давала на те згоду.
Одного ранку я готувала на кухні сніданок і побачила у вікно, як до оселі Андрія під'їхала спочатку швидка медична допомога, а за нею — поліція. Я навіть не встигла нічого зрозуміти, коли мені на думку раптом спало лише одне: "Ну що, друже, сподобалися їй твої льодяники?"