Потьомкінські сходи

Я піднімаюся до тебе довгими-довгими сходами, схожими на Потьомкінські, що розташовані в нашій рідній теплій українській Одесі біля самого синього Чорного моря, а ти стоїш десь там — високо-високо нагорі, чекаючи на мене, одягнений у доземний графітовий камзол із багряною каймою і таку саму вишукану сіро-червону феску.

Мені здається, що я йду до тебе цілу вічність і буду ще стільки ж йти. Однак раптом сходи закінчуються, я озираюся по сторонах, але не знаходжу тебе... Де ти? Нащадок прадавніх анатолійських мавп із рисами стамбульського кота, відгукнися, благаю! Я обертаюся, дивлюся вниз і бачу, як ти піднімаєшся до мене довгими одеськими Потьомкінськими сходами, а за твоїми плечима розкинулося наше з тобою синє Чорне море.