Недочитана книга

Господній Фокусник завжди пригощає нас двічі — на самому початку нашого життя та в кінці. Для цього він спершу бере білу крейду й малює на наших грудях невелике вапняне коло, наче мішень — точнісінько навпроти того місця, де ховається серце. І трошки прицілившись, наносить туди один чіткий виважений удар ребром своєї єдиної долоні — прямо в центр.

Після обережно притуляє до наших грудей вухо та уважно прислухається — почало токотати чи ні. Якщо так, то вже вдруге — тільки йому особисто відомо коли саме — він усе робить практично таким же чином — б'є всередину кола, однак не для того, щоб наостанок прислухатися до мертвої тиші, а щоб запечатати в ній усі наші сердечні таємниці навіки, немов згорнути стару пошарпану недочитану книгу та відправити її в камін, аби нікому ніколи не дізнатися, чим вона закінчиться. 

Unread book

The Lord's Magician always treats us twice: once at the start of our lives and once at the end. To do this, he first takes white chalk and draws a small, target-like limestone circle on our chest—right across from the spot where the heart is hidden. And then, aiming slightly, he strikes precisely in the centre of the circle with one clear, well-balanced hit using the edge of his single hand.

Next, he gently places his ear against our chest and listens carefully, whether it has started to beat or not. If so, then for the second time—only he personally knows exactly when—he does everything in almost the same way—strikes in the centre of the circle, but not in order to finally listen to the dead silence, but to seal there all our heart secrets forever, much like when you close an old, tattered, unread book and send it to the fireplace so that no one will ever know how it ends. 

24.01.2024